04.11.2019

Відділ агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів РДА, інформує

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Зокрема зупинимося на питанні ведення особистого селянського господарства. Отже,   правовою основою створення та діяльності особистих селянських господарств в Україні є Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р., відповідно до якого особисте селянське господарство (далі — ОСГ) — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Діяльність особистих селянських господарств має на меті забезпечення власних потреб мешканців сіл та селищ у продуктах харчування та праці на землі без створення юридичної особи.

Зазначимо, що особисті селянські господарства не є суб’єктами аграрної підприємницької діяльності, а відповідна форма діяльності є способом організації праці на селі з обов’язковим використанням земельної ділянки, наданої у власність або переданої в оренду. Особисті селянські господарства не підлягають державній реєстрації, але відповідно до ст. 4 Закону України «Про особисте селянське господарство» вони підлягають обліку в сільських, селищних радах за місцем розташування земельної ділянки.

Слід також підкреслити, що продаж виробленої в особистому селянському господарстві продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної обробки), продукції власного бджільництва не декларується та не оподатковується, що є позитивом у розвитку ОСГ.

Правовий режим земель особистого селянського господарства включає різні засоби формування загального масиву земель, призначених для ведення сільськогосподарського виробництва цією формою господарювання. Так, ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначає, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду. Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2 гектарів, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Члени особистих селянських господарств як землевласники сплачують земельний податок — обов’язковий платіж за користування земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Об’єктом плати за землю є певна земельна ділянка, що перебуває у приватній власності. Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів..

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства або садівництва у межах норм безоплатної приватизації, повинні звертатися до Куяльницької сільської ради.

Члени особистого селянського господарства зобов’язані: дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог, надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Зокрема, ст. 33 Земельного кодексу було викладено в новій редакції, відповідно до якої земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами в користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільгоспвиробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих ділянок. Подібні положення було також включено до ст. 7 Закону від 15.05.03 р. № 742-IV «Про особисте селянське господарство».

Отже, сільгосппідприємство може орендувати землі, надані громадянам для ведення особистого селянського господарства, не змінюючи їх цільове призначення, для провадження своєї господарської діяльності з виробництва продукції рослинництва чи тваринництва. Порядок та умови укладення договорів оренди землі регулюються спеціальним Законом від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі».  Сторони мають досягти згоди лише щодо трьох умов: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату. Водночас законодавці передбачили мінімальний строк договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, до яких відносяться і землі особистих селянських господарств, – не менше 7 років.

При укладанні договору оренди слід керуватися Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою КМУ від 03.03.04 р. № 220. Також варто пам’ятати, що будь-який договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі, може бути завірений нотаріально на вимогу однієї зі сторін та підлягає держреєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, адже саме з моменту реєстрації права оренди земельна ділянка вважається переданою орендарю.